Гра «Alice» – це незвичний шедевр, який здатен розкрити перед гравцем палітру найтепліших почуттів та емоцій. Кожен елемент гри, будь то діалоги персонажів чи візуальний дизайн світу, – пронизаний відтінками ніжності та різнобарв'ям позитивних спогадів. Коли перетинаєш поріг гри, відчуваєш, наче відкриваєш вікно до світу дитячих днів та теплих спогадів. Цей світ вабить своєю чарівністю та здатністю перенести гравця у дитинство, майже на рівні якоїсь емпатійної Конфабуляції. Поза будь-якої лірики, майстерність використання слів та описів приємних спогадів героїв викликає надзвичайно теплі почуття всередині. Щось в цьому є таке магічне. Закінчуючи гру, відчуваєш, ніби залишаєш частинку себе в цьому дивовижному світі. Фінал залишає дивовижно-сумний шлейф почуттів, нагадуючи, про важливість цінування кожного моменту нашого життя, важливість проявів любові та тепла до близьких нам людей та необхідності контролю своїх гарячих та необдуманих слів та дій. Але водночас, гра здатна Вас здивувати й деталізованими та сповненими сенсу елементами оточення, емоційною Алісою та, звичайно, неповторною стилістикою оформлення. Початкове меню та музичний супровід також викликають необхідну зацікавленість. Можливість вибору, як вже зазначалось іншими гравцями, розкриває ці самі спогади, але, те, що їх можна слухати повторно трохи збиває з пантелику. У око впала усього одна одруківка «Повернишся», що не вплинуло на сприйняття гри. Дякую Вам за Ваш титанічний труд одинака-розробника та бажаю Вам подальших успіхів з цим та майбутніми проєктами.
Ваша мальовка файненька. Так багато емоцій дівчини, декілька кімнат зі своїми деталями, які можна порозглядати…круто!
Розумію ваш біль з юайками, відчувала подібне під час першого джему. 💔
Сподобалося дослідження і розкриття історії через інтерктив (в даному випадку – вибори…там уже писали інші люди, що було б круто щоб маркувалися чи зникали уже обирані раніше варіянти).
За наповненням гра така легка і приємна до фіналу, ех…а на фіналі і присумувати довелося трішки. Пригадати що так краще не робити…не ігнорувати важливих людей, бо ж ніколи не знаєш коли та мить прийде. ;-;
Дякую вам за роботу, люди які самостійно роблять повноцінні ігри це щось неймовірне, і ви належите до таких людей.
Що ж, я пройшли гру. Почну з головного меню. Хоч й основа була стандартна, але свої шрифти і зображення зробили все більш менш непоганим і цікавим.
Візуальна частина приємна для ока, ні до чого не причепишся.
З технічної точки зору, особисто мені не подобається, коли текст так одразу показується на екрані. Хотілося б, щоб текст показувався поступово. Це можна зробити в файлі options.rpy, замінивши значення default preferences.text_cps з нуля на ту кількість сивмолів, яку ви хочете, аби показувало за секунду. Це не обов'язково мінус, але на мою думку, так виглядає ліпше.
Пару разів речення починалися з маленької літери. Особисто мені це кидалося в очі, але два рази це не так критично. Просто наступного разу варто бути більш уважними, таке стається.
Трішки не зрозумілим була пропозиція ввести ім'я. Те, що це ім'я, я зрозуміли пізніше... Але, це не завадило досвіду.
Останній технічний момент, до якого я маю питання - після того, як ти обираєш якийсь варіант, він показується знову. Спочатку я гадали, що на одному місці можна знайти щось ще, але мені показало просто той самий діалог. Можливо, було б ліпше. аби обрані варіанти зникали наступного разу. До речі, спочатку мені не сподобалося, що в першій кімнаті нічого не було, якщо треба щось шукати, то чому б не одразу дати мені можливість обрати приміщення. Але дійшовши до кінця, я зрозуміли, в чому був прикол.
Тепер сюжет. Початок вже натякав на те, що щось тут коїться (до речі, те, як почалася гра, мені запало в душу, дуже цікаво вийшло). Досить спокійненько спочатку, кінець сумний. Трішки нудно до цього все підходить, але просто так почитати щось лайтове (до кінцівки). Загалом, непогано. Бажаю успіхів з наступними проєктами.
Дуже мила ідея на віртуальну тематику. В чому справа я зрозуміла ще із першої репліки, але головне тут не твіст, а шлях до нього. Приємно було позгадувати дитинство головного героя разом з Алісою у їхньому батьківському домі.
Мінусом для мене був занадто "в лоб" перехід до фінального діалогу після знайдення телефону, можливо, не вистачає більш органічного переходу?
Також (СПОЙЛЕРНО) було б цікаво дізнатися більше про самовідчуття ші, чи знає він з самого початку, що це просто сервіс, чи він просто реагує на будь-яку дану інформацію в діалозі імітуючи людину, тощо.
Загалом приємна новела!
(Дуже відчуваю муки авторки з ui, таке важке діло)
← Return to Crocodio
Comments
Log in with itch.io to leave a comment.
Гра «Alice» – це незвичний шедевр, який здатен розкрити перед гравцем палітру найтепліших почуттів та емоцій. Кожен елемент гри, будь то діалоги персонажів чи візуальний дизайн світу, – пронизаний відтінками ніжності та різнобарв'ям позитивних спогадів. Коли перетинаєш поріг гри, відчуваєш, наче відкриваєш вікно до світу дитячих днів та теплих спогадів. Цей світ вабить своєю чарівністю та здатністю перенести гравця у дитинство, майже на рівні якоїсь емпатійної Конфабуляції. Поза будь-якої лірики, майстерність використання слів та описів приємних спогадів героїв викликає надзвичайно теплі почуття всередині. Щось в цьому є таке магічне. Закінчуючи гру, відчуваєш, ніби залишаєш частинку себе в цьому дивовижному світі. Фінал залишає дивовижно-сумний шлейф почуттів, нагадуючи, про важливість цінування кожного моменту нашого життя, важливість проявів любові та тепла до близьких нам людей та необхідності контролю своїх гарячих та необдуманих слів та дій. Але водночас, гра здатна Вас здивувати й деталізованими та сповненими сенсу елементами оточення, емоційною Алісою та, звичайно, неповторною стилістикою оформлення. Початкове меню та музичний супровід також викликають необхідну зацікавленість. Можливість вибору, як вже зазначалось іншими гравцями, розкриває ці самі спогади, але, те, що їх можна слухати повторно трохи збиває з пантелику. У око впала усього одна одруківка «Повернишся», що не вплинуло на сприйняття гри. Дякую Вам за Ваш титанічний труд одинака-розробника та бажаю Вам подальших успіхів з цим та майбутніми проєктами.
Прекрасна і сумна історія з чудовою графікою
Дякую за проходження :3
Ваша мальовка файненька. Так багато емоцій дівчини, декілька кімнат зі своїми деталями, які можна порозглядати…круто!
Розумію ваш біль з юайками, відчувала подібне під час першого джему. 💔
Сподобалося дослідження і розкриття історії через інтерктив (в даному випадку – вибори…там уже писали інші люди, що було б круто щоб маркувалися чи зникали уже обирані раніше варіянти).
За наповненням гра така легка і приємна до фіналу, ех…а на фіналі і присумувати довелося трішки. Пригадати що так краще не робити…не ігнорувати важливих людей, бо ж ніколи не знаєш коли та мить прийде. ;-;
Дякую вам за роботу, люди які самостійно роблять повноцінні ігри це щось неймовірне, і ви належите до таких людей.
Дякую за проходження і коментар))
Тут можна назвати свого героя, що є джерелом неймовірного креативу зі сторони гравця.
Тут є диван, що таїть в собі багато невідомого.
Тут є малюнок Каміни, так що магма тече в ваших венах, розпалюючи серця!
Дуже сподобалося подання сюжету через оточення. Я таке люблю.
Сюжет мене вразив своєю кінцівкою, дуже добра історія!
Дякую за відгук! :3
Дякую за проходження!))
Що ж, я пройшли гру. Почну з головного меню. Хоч й основа була стандартна, але свої шрифти і зображення зробили все більш менш непоганим і цікавим.
Візуальна частина приємна для ока, ні до чого не причепишся.
З технічної точки зору, особисто мені не подобається, коли текст так одразу показується на екрані. Хотілося б, щоб текст показувався поступово. Це можна зробити в файлі options.rpy, замінивши значення default preferences.text_cps з нуля на ту кількість сивмолів, яку ви хочете, аби показувало за секунду. Це не обов'язково мінус, але на мою думку, так виглядає ліпше.
Пару разів речення починалися з маленької літери. Особисто мені це кидалося в очі, але два рази це не так критично. Просто наступного разу варто бути більш уважними, таке стається.
Трішки не зрозумілим була пропозиція ввести ім'я. Те, що це ім'я, я зрозуміли пізніше... Але, це не завадило досвіду.
Останній технічний момент, до якого я маю питання - після того, як ти обираєш якийсь варіант, він показується знову. Спочатку я гадали, що на одному місці можна знайти щось ще, але мені показало просто той самий діалог. Можливо, було б ліпше. аби обрані варіанти зникали наступного разу. До речі, спочатку мені не сподобалося, що в першій кімнаті нічого не було, якщо треба щось шукати, то чому б не одразу дати мені можливість обрати приміщення. Але дійшовши до кінця, я зрозуміли, в чому був прикол.
Тепер сюжет. Початок вже натякав на те, що щось тут коїться (до речі, те, як почалася гра, мені запало в душу, дуже цікаво вийшло). Досить спокійненько спочатку, кінець сумний. Трішки нудно до цього все підходить, але просто так почитати щось лайтове (до кінцівки). Загалом, непогано. Бажаю успіхів з наступними проєктами.
Дякую за проходження) Це моя перша новела, тому більшість технічних штук я просто не знала як зробити. Врахую ваші зауваження для наступної новели)
Яка! Гарненька! Мальовка!
Дуже мила ідея на віртуальну тематику. В чому справа я зрозуміла ще із першої репліки, але головне тут не твіст, а шлях до нього. Приємно було позгадувати дитинство головного героя разом з Алісою у їхньому батьківському домі.
Мінусом для мене був занадто "в лоб" перехід до фінального діалогу після знайдення телефону, можливо, не вистачає більш органічного переходу?
Також (СПОЙЛЕРНО) було б цікаво дізнатися більше про самовідчуття ші, чи знає він з самого початку, що це просто сервіс, чи він просто реагує на будь-яку дану інформацію в діалозі імітуючи людину, тощо.
Загалом приємна новела!
(Дуже відчуваю муки авторки з ui, таке важке діло)
Дякую за проходження) Спочатку я збиралася зробити її більше і з різними кінцівками, але не вистачило часу, тому довелося її прискорити.
Зловила сироти на спині